Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
І гарно,і щемно,Ганю! "...Коли ж щось трапиться в путі,затримавсь і спізнився; тоді пробачення проси, і Богу помолися..." Це з мого сьогднішнього вірша; "Усе тече без вороття"
Світла пам'ять матусі 
