Моє життя нагадує мені старий Нотатник: Пошарпана обкладинка, Частково списані сторінки. Збоку в нього – замок, Щоб тільки ті, в кого є ключик, Прочитали його з мого дозволу. Цікаво, скільки ще мені залишилося місця. Рядок за рядком пишу, як диктує буття. З часом зміняться розділові знаки та інтонації. Навіть певні комбінації Літер Розвіє вітер. Числобог пронумерує сторінки, Проставить примітки, Будуть з часом дітки. Тому віддаю його в руки іншої, Не знаю, чи кращої, Аніж ти, Прости. Мені потрібно йти. Ще одна сторінка списана. Ховаю Нотатник та замикаю замок. Для тих, хто з цифрового покоління: – Клікайте на «ок». 04.05.2018 © Богдан Кухта #Вірші_в_КУТочку
ID: 791256 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 11.05.2018 13:29:35 © дата внесення змiн: 21.08.2023 22:06:14 автор: Kukhta Bohdan
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie