Цей день, як острів: з краю і до краю
Про порятунок молять береги
Від хвиль, які лякають чайок зграї,
І променів закатної доби.
Паломниками, наче в день зарплати
Після роботи тягнуться дядьки
В генделики, шукаючи розради.
Так кораблі ідуть на маяки.
Жертовний дим розпечених мангалів
Склепіння неба, гори і ліси,
Як давній оберіг, оповиває.
Там тануть в надвечір‘ї голоси.
Іх можна чути тремоло пророче,
Якщо прикласти вухо до землі.
І бачити, як тануть неохоче
Дні, наче острови, на моря тлі.
