* * *
Не проклинаю долі, яка є
І тій, що була, оди не співаю.
Вона ж бо вділить кожному своє
І щось змінити хисту я не маю.
Не хочеться плисти по течії,
Ну, а навпроти, вона уже все зносить.
Й за все, що було, пробачу я її,
Мов дощику, що спраглу землю зросить.
Одне життя один лиш раз прожити
І в книзі тій давно хтось записав.
І думку цю не гріх є повторити,
Щоб не забути знову б прочитав.
Долю одну надвоє не ділити,
Вона твоя єдина й неповторна.
У гамі кольорів їй довго ще світитись,
Щоб була веселкова, а не чорна.
7.07.2014(Михайло Чир)
