Схотілося вернутися в минуле,
Забутися, пірнути в давнину,
Пройтися босоніж.То ж ти ,зозуле,
Не куй, не підмальовуй сивину.
Послухала, замовкла на хвилину.
Я думкою долаю висоту,
Так радісно. До тебе краю лину.
А де ж хатина? Вчуваю гіркоту.
Там де колись в саду була хатина,
Там автострада, рух , постійний шум,
Поховане дитинство. Мрія гине.
Фантазія -це просто долі глум.
Не повернути те, що вже минуло,
Усе лиш можна в серці зберегти,
Життя плило, за гору десь гайнуло,
Хоч сонце сходить! До нього не дійти !
Чудовий вірш, Горличко! А останні рядки взагалі СУПЕР! Не повернути те, що вже минуло,
Усе лиш можна в серці зберегти,
Життя плило, за гору десь гайнуло,
Хоч сонце сходить! До нього не дійти !
Дуже гарно!!!
Так ,часом хочеться вернутися в минуле...Згадати те,що вперше проходив ти в житті...Шкодуєш, що так швидко промайнуло...Перед очами найщасливіші миті...