Згадався ранок у селі,
Сніданок світлий на столі
І мамин хліб- пахуче жито,
В нім стільки літ уже прожито.
Та смак все ж той- пахучі трави,
Ранкові мамині заграви,
Невтомні руки- житні злаки,
На хлібі вироблені маки.
У смаку зір та божества,
Лишився спогад та нудьга
І вишиванка на стіні,
І смутку жменька у вікні.
Стара ряднина вкрила ліжко,
Лляна сорочка в перемішку
Лежить- виблискують стібки,
Сидять горою подушки.
Все так, як мама залишила
І запах той не змиє злива,
І сон мине- усе залишить,
До молока лиш хліба вкришить.
Того, що мама напекла-
Думки, думки! Несе ріка
У ранок той, у те село,
Де так вже сонячно було.
Вінок з кульбабок, чиста лава
І мами, сонячна заграва,
Де житній хліб, старенькі руки-
О Господи! Які ж то муки-
Ті спогади- святі роки,
Де молоді були батьки.
Трогает очень сильно:
Де житній хліб, старенькі руки-
О Господи! Які ж то муки-
Ті спогади- святі роки,
Де молоді були батьки.
И сразу свои воспоминания про своих родителей, и сразу тоска, что их уже нет....
Спасибо!
Запах хліба і мамині руки. Скільки в житті
зазнали ви муки. Чорнії муки, а біла мука,
з якої духмяний хліб твого життя, матусенько.
У нім твоя душа.О! Дякую за хліб життя.
Трогает очень сильно:
Зворушливо...Душевно...
