Живем минулим, минуле вбиває нас,
Горять останні надії радості…
Досить горіти початком несказаних фраз,
Час повернути на сто вісімдесят градусів!
Ми надихались красою нездійснених мрій,
Летіли в небо, далеко, мов птах, від реальності,
Втративши сили летіти у хмарах надій,
Боячись впасти, на сто вісімдесят градусів
Часом поверне життєвий наш шлях,
Досить тих марев, депресії, заздрощів,
Бо життя не протече лиш в думках,
Час повернути на сто вісімдесят градусів!
Пишем сюжети для себе, в своїй голові,
Розірвуть критики, розчарувавшись у марнощі.
Часом розвіються страхи, які тримали в собі,
Ми повернемось на сто вісімдесят градусів!
