Дивлюсь на личко, й серце співає,
Це ж та єдина, що я кохаю,
Хвилюють серце уста жіночі,
Що сну лишають мене щоночі.
Люблю серденьком цей погляд ніжний,
Хоч розумію, вона ж заміжня,
Хоч розумію, забути мушу,
Чому ж запала у саму душу?!!
Чому так пізно в житті зустрілись,
Коли вже скроні в нас сріблом вкрились,
Коли кохати не маю права,
Кохання пізнє -п"янка отрава.
П"янить серденько вона медами,
Не може бути любов між нами,
Не може бути, і не повинно,
Але ж любити,-яка провина?
Яка провина, що серце хоче,
Бачить чарівні жіночі очі,
І любуватись іі красою,
Перед якою ніхто не встоіть,
Краса жіноча ім Богом дана,
Така чарівна, така жадана,
Благати буду цієі ночі,
Нехай насняться ці карі очі,
Нехай насниться личко кругленьке,
Нехай співає моє серденько,
Я цілу нічку щасливий буду,
У сні кохати, гріха не буде.
Чому в поетів таке буває?
Свідомість різні паралелі має...
Якби все просто в житті вдавалось,
То, мабуть, вірші б і не писались...
А так вже світять із фото очі...
Мрії малюють шаленні ночі...
Іще скажу Вам, нема секрета,
Це все можливо, лиш для поета...
Ой вірші-вірші, доленько моя,
Якби іще кохав хтось так як я.
Такого ніжного кохання більш немає,
І Вам таке кохання я бажаю.
Щастя Вам, і кохання, яке буває тільки в мріях.
Ч У Д О В О !!! Роки,роки,пливуть,ніби вода,
Ну що поробиш,я його зустріла,
Коли вплелась у коси сивина,
Любов прийшла і я як оніміла...
Це з мого вірша: "Остання любов" він десь є у КП.
Такі прекрасні почуття
Не можуть зникнути з роками,
На те Господь любов нам дав,
Щоб ми іі не забували.
Нехай же світить знову й знов,
І зігріва свята ЛЮБОВ.