Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Перенесення точки - ВІРШ


Шевчук Ігор Степанович: Перенесення точки - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 9

Пошук


Перевірка розміру




Перенесення точки

( чого? Тройця знає ) Поема вісімнадцята. Симфонія третя Присвячується Світлані Дмитрівні Козинець – і її літературному об’єднанню «Співзвуччя» в Київському Політехнічному Інституті і в Тройці 001 прозоріша скла озерної гладі чистіша величніша гір надозер’я розчинніша звуків святих сердечніша ланей лісних нізвідкись взялась і була ця аура духа і віршів лягали й здіймалися пера і от невимовні озера в повітрі 010 любов чистота і політ а більше шпилі по-гірному так якось крали в засоння нічийого брали і ніби мені говорили хоча більше діяли трави далеко одна десь пройшла летючіш надгірного скла не відображалась в озерах та дивом в повітрі була а ближня не знала про велич свою на щастя поблизу не шла та свіжістю духу пливла в оцій найпрозорішій сфері що і готувала всі двері і знала що й звідки взяла 010-А якось сходило трошки що варивсь тут Волошин 011 доходило просто і вліт що ти в заозер’ї – і вже в задзеркаллі чим далі – тим ближче чим ближче – тим далі далека – найтонша любов високі любитимуть грубих надалі (найближчих) на відстані з їхніми соками любов що літає – закон між високими злітають в ній просто і вліт були що спадали – з «майбутнього» випадки 0101 (повернемося) я думав в дитинстві: чого всі не гострі чого їхнім думам відтято верхи де т-а-м їхній острів де все навпаки коли вони тут будуть гості? і бачив: забули любов – і забули як вийти із себе до всього і ніби їм вже й не до того так сильно надулись несправжньо ж триматись одного нельотного місця уявлень про себе... надувалися і пташенята перед тим як віднятись 0110 всі творять найбільше – чого не хотіли б а я той витворюю простір де стрінуть себе в порятівному рості немов на калиновім мості летючіш надгірного скла не відобразившись в озерах просто дива 0111 в оцій найпрозорішій сфері що і готувала всі двері і знала що й звідки взяла 01000 в Любові (без зла) 1996

ID: 787771
Рубрика: Вірші, Поема
дата надходження: 17.04.2018 10:09:10
© дата внесення змiн: 17.04.2018 10:09:10
автор: Шевчук Ігор Степанович

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (23)
В тому числі авторами сайту (1) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори