НАВКРУГИ ЧУЖИНА
Переді мною навкруги чужина
бачу, гори Альпи перед собою,
відзеркалює автобам небеса
до засніжених скель подати рукою.
Біля доріг, цвітуть рожі-троянди навесні
Струнка магнолія у біло-рожевім цвіті
наповнює прекрасний світ у божій красі
вітерець заколисує весну у пишноквіті.
Із за хмар ,сонечко випромінює небокрай
нахиляє золоті промінця блаженну мить
на чобітку землі -справжній казковий рай
зимою снігу немає, а весною дощить.
Літом ,спека жара немає чим дихнути...
як у Африці ,розпечений камінь пече,
одні їдуть до моря, інші в гори віддихнути-
А чужинка у храм запалює свічу шукає святе''.
Іду ,по-асфальтованій стежині в розмай
на волі, вдихаю у квітів п'янкий аромат
і хочу додому, на Вкраїну у рідний край
де біля рідної хати білосніжно зацвів сад.
І на крилах пташки лечу до рідної землі
де рано раненько сходить сонце край села
де на клені , розправляють крила журавлі
і ліхтарі ,осяюють квітучий берег Дністра.
Повертаю ,думки у дитинство у юні літа
де стоптала путь матуся босими ногами
біжу де дзюрчить чиста водиця із джерела
зозуля кує щасливі роки і цілую сліди мами.
Вздовж селом, квітує сад цвітуть жоржини
запашні духмяні трави обнімають вколіно
в садочок заросли споришом стежини...
і я занурююсь в зелене море де пахне сіно.
В батьківській хаті панує смуток печаль
на ключ закрито двері розійшлись діти
із світів, ідуть на могилу виливають жаль
і в честь, найдорожчих несуть живі квіти.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
ПРИЇЖДЖАЙТЕ, ЧАЄЧКО! 
Такий зворушливий вірш... 
