Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Рубан: Чому гадаю я - ВІРШ


Валентина Рубан: Чому гадаю я - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 43
Персональный ЧАТ Biryuza
Персональный ЧАТ Iluha
Персональный ЧАТ Katran
Персональный ЧАТ Majra
Персональный ЧАТ Master-capt
Персональный ЧАТ Mattias
Персональный ЧАТ Milaya vsem
Персональный ЧАТ O.fediienko
Персональный ЧАТ Ptiza-ua
Персональный ЧАТ Tanita N
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Vin Libert
Персональный ЧАТ Інна Рубан-Оленіч
Персональный ЧАТ Ірина Кохан
Персональный ЧАТ А. Зельман
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анастасі С.
Персональный ЧАТ Анатолій В.
Персональный ЧАТ Андрій Толіч
Персональный ЧАТ Богдан Ант
Персональный ЧАТ Валентина Рубан
Персональный ЧАТ Веселенька Дачниця
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Ден Мун
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Елена Архипова
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ Ки Ба 1
Персональный ЧАТ Лія Лембергська
Персональный ЧАТ Мартинюк Надвірнянський
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Ника Зимняя
Персональный ЧАТ Ольга Макарій
Персональный ЧАТ Підгірний Володимир
Персональный ЧАТ Патара
Персональный ЧАТ Полісянка
Персональный ЧАТ Святослав_
Персональный ЧАТ Східний
Персональный ЧАТ Тетяна Луківська
Персональный ЧАТ Ти не осліп
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Чорний Кіт
Персональный ЧАТ Шкурак Тетяна

Пошук


Перевірка розміру




Чому гадаю я

Валентина Рубан :: Чому гадаю я
Чому гадаю я, що в тебе інша є? Якось, самим я серцем відчуваю. В тривогах і в журбі летить життя моє, Та я до цього вже, мабуть звикаю. Звикаю до самотніх вечорів, До зустрічей коротких і нечастих. Звикаю до безсонних я ночей, До днів щасливих і до днів нещасних. Чому я думаю, що в тебе інша є? Чому думками я тебе тривожу? До всього цього звикнуть зможу я, Та лиш без тебе - звикнути не можу. Листопад 1994 р

ID: 787598
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 15.04.2018 22:43:57
© дата внесення змiн: 15.04.2018 22:43:57
автор: Валентина Рубан

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (190)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Капелька, 16.04.2018 - 20:54
flo18 Дуже гарний і чуттевий вірш,бо в ньому справжні,великі почуття! 42 16 43
 
Валентина Рубан відповів на коментар Капелька, 13.11.2018 - 21:20
Надзвичайно приємно це чути flo12 Дякую flo11 flo12
 
Valentyna_S, 16.04.2018 - 07:43
12 give_rose До цього у жінки особливе чуття
 
Валентина Рубан відповів на коментар Valentyna_S, 13.11.2018 - 21:19
Погоджуюся повністю. Дякую Вам за відгук flo12 flo11 flo12
 

Нові твори