Купальська ніч дзвенить піснями,
Топить їх в шумі Черемоша.
Дівчата з квітами, вінками
Ворожать долю опівночі:
--Пливи, мій віночку, до бережечка,
Де милого стріне моє сердечко.
Шукай, мій віночку, берег кохання,
Знайди мене, доле, іще до рання.
Одна лише Лада — красуня мила--
Шукала квітів, і в хащі далекі
Невидима сила її заманила--
Туди, де ховають таїну смереки.
Злякана дівчина в розпачі кличе
Всіх своїх подружок на допомогу.
Та ліс промовчав якось неприємно,
А потім почувся звук відгомону…
Ніч на Купала створила диво:
Лада розчула мову пташину,
Мавки з’явились —й дівча несміливе
Кличуть в таночок у ніч горобину…
Вмить на галяві не квіти чар-зілля--
Інші з’явились, небачені досі.
Синім навколо все вкрилося світлом,
Загомоніло лунким стоголоссям.
Лада взяла один цвіт і в вінок
Уплела серед інших дбайливо--
І в квітів стало по п’ять пелюсток
В усіх-- синіх, чарівно звабливих.
Так на зарінку Купальської ночі,
Як розповідає давня легенда,
З’явились барвінку синього очі —
Це квіточки Лади--крихітки неба.
Гарного дня Вам, Валю.
