Я люблю берізку,а любив тополю,
Може ця берізка, справжня моя доля,
Може моє серце віти ій зігріє,
Як і я про щастя, теж берізка мріє.
Капа сік з берізки темними ночами,
Залива подушку гіркими сльозами,
Рано сонце й зійде, світить та не гріє,
Два чужих серденька про кохання мріють.
Мріють про кохання, про щасливу долю,
Зустрічати разом зірку вечорову,
Слухати до ранку соловейка в гаю,
І п"янке щоб чути:"Я тебе кохаю"!!
Дарувати ніжність з вечора до рання
Мов свіча горіти в полум"і кохання,
Знову губи в губи, знову очі в очі,
Серцем розігріти почуття жіночі,
Так щоб від кохання голова п"яніла,
Щоб душа співала, щоб до божевілля,
Нам хотілось пити той нектар кохання,
Від кохання мліти, так, ніби востаннє.
Я люблю берізку, а любив тополю,
В Господа молю я нам щасливу долю
Зверху Йому видно, ту берізку в гаю,
Бо Всевишній знає, я іі кохаю.
Спасибі Вам Тетянко за візит, нехай Вас САМ ГОСПОДЬ благословить, нехай Вам посилає знову й знов, ПРЕКРАСНУ
ДОЛЮ Й НЕЗЕМНУ ЛЮБОВ. ЩАСТЯ ВАМ, БЕЗМЕЖНОГО ЖІНОЧОГО
ЩАСТЯ.
Та моя берізка, найгарніша в світі,
В дні моі похмурі, сонцем ясним світить,
Радує серденько, ніби зірка рання,
В серці запалила полум"я кохання.
А якщо сховається сонечко за хмари,
Навіть не ображуся,значить не до пари.
А тополя, на жаль, залишиться в світлій пам"яті.
Спасибі Катрусю що завітали. Щастя Вам, вірного, чистого світлого кохання, весняного настрою, натхнення.