НА ГОРУ ГОЛГОФУ ІДЕ СТРАДАЛЬНА МАТИ
На гору Голгофу іде страдальна мати...
плаче, ридає, мліє від знущання ката,
Ой, сину, мій сину, моя надіє і утіхо!
Чом в'янеш квітом ранім-на молодім віку?.
Іду, за тобою вслід, у світ злобний і жорстокий...
тебе катують, забивають, цвяхом в тіло глибоко,
ти, в жертву віддався, щоб спасти людський рід...
всиротив,як билину... цілувати рани твій слід.
Із малих літ, тебе ростила -материнською любов'ю-
і вберігала ,охороняла від гріз вітрів твою долю,
а нині ,віддаю на страту... на розп'яття тебе сину...
а ти, в покорі ідеш на тортури і зближається година.
Зболене, моє серце страждає, дивитись на твої муки-
увінчаного, у терновім вінку... до хреста прибиті руки,
О, мій Боже милий, змилуйся, над зраненим сином!...
дай, перенести біль страждання.... у важку хвилину.
Між двома розбійниками на хресті розп'ятий...
затьмарився білий день, затряслась земля мати-
віддаю, тебе мій сину- Небесному Отцю навіки! ,
помилуй лукавий світ!...подай душі духовні ліки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
!
