“Ми вправі летіти, куди хочемо,
і бути такими, якими ми створені”.
Річард Бах
Ще березневі дні похмурі і холодні,
весна вагається, бо й сніг не розтопила.
Ярило-сонечко в туманному полоні.
Хто допоможе? Може вітер милий —
промінчикам пробитися крізь товщі
хмарин важких, на пасовищах неба,
щоби розквітли проліски найперші?
Всьому живому так тепла вже треба.
Відкрийте двері — там кружляють чайки!
Ці будь-кого прикличуть своїм криком.
Їх так багато! Білі горді птахи...
Низенько пролітають над будинком.
О, чайки, чайки, принесіть нам літо!
Несіть в оселю свою вдачу й силу.
Чомусь стає на серці веселіше,
коли я бачу ваш політ стокрилий.
Летіть, пернаті, божі ви створіння,
мандрівники маленькі в царстві вітру,
туди, де сонця дістає проміння, —
воно вам крила розмалює сріблом.
03.2018 р.
