Так, скорботні події в Кемерово —
бо невинні дітки в раю.
Крізь завісу вогню і марево
до ікон несіть тугу свою.
Видко, тільки там горе стишиться
(хоч ніколи не відболить).
Ви молитвами до Спасителя —
собі прощення вимоліть.
Зараз, може, очі відкриються,
може, розумом осягнеш...
Бо коли не бачив — не віриться,
На собі не відчув — не збагнеш.
Так почуй голосіння відчаю
України — четвертий рік!
Плачем горе своє не виплаче
ні один за увесь свій вік.
Скільки тисяч дітей ми втратили,
на своїй, на рідній землі?
Хто вас кликав сюди, карателі,
хто чекав, кому вірили ми?
Чи в нас так не болить, чи в Сирії
дітлахи-малюки не такі?
Повертайтесь з війни, горе-арії —
не збагачуйтесь на крові.
Діти-діти, усі ви — янголи,
я сумую... жалкую... молюсь.
03. 2018 р.
