* * *
Коли б не було, придумав би тебе,
І ту весну, що рано розквітає,
І спів пташок, що там звучить з небес,
Й краплину щастя, коли його немає.
У тій весні тебе б одну зустрів,
Як перший дощ, що громом одізветься.
У тім саду, що рано так зацвів,
Коли зоря вечірня усміхнеться.
Через роки мені до тебе йти,
Кожну весну зустріти, як останню.
Як щиру сповідь читай мої листи,
Як на душі тобі вже важко стане.
Кожний рядок тобі я заповів,
Хай ті слова промовлять вже за мене.
Бо не придуману тебе в житті зустрів,
Лише моя ти була наречена.
30-31.03.2003р.(Михайло Чир)
