Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
А сумуєш все ж за поліськими полями волошковими, земляче? Пишеш - отже, згадуєш. Здається, нарешті весна прийде, розквітнуть У НАС квіти - і волошки також. а ЩО ТАМ У ВАС?
Та сумую... І ти б сумувала! З квітами тут дуже бідно, в долині. А більше як півроку трава стоїть повністю суха, вигорівша до біла. В горах зеленіє трішки довше і якісь квіти є, але все не наше. Дякую, Світлано!
Чудовий вірш!
Запахло літом,в поле повело...
Де чисте небо,ясне сонце ,тепло
Той цвіт волошок, ніжність і краса
Від щастя птахом підіймаюсь в небеса...
Эх, наверное весна наконец-то...
Лёня, приезжай, мы тебя главным синоптиком назначим по совместительству, а Кульбиду выгоним, от него всё равно пользы никакой, он ещё ни разу прогноз не угадал За весну!
Главного синоптика назначает главный астроном - Акимова! Это как она решит... Но если она за назначение не выпьет три топора вместе с Фотинией, то мне этот главный синоптик никуда не упирался!!!
Напитки молодости нашей,
Напитки без которых нам не жить.
Можно гонять понты, и пить что попало заморское... Но то что в молодости попало в кровь - это уже на всю жизнь. Значит, по три топорика, и понтуемся дальше!
Дякую, поете, за вірш про волошки.У мене про них також згадується в одному із віршів, але з жалем.Минулого року спеціально очима їх шукала у полях двох сусідніх областей. Не знайшла. Витравили фермери.Вірш чудовий