Я зустрів тебе випадково
Серед юрби і нічних ліхтарів
Ти виглядала надказково
А я від самотності ледь жеврів
Ти йшла вперед мов королева
До всіх холодна, до подруг ні
Я відчув як струна сталева
Забриніла в моїй голові
Адже ясно - ти вийняткова
Усіх залицяльників не відбить
Твої очі і шкіра шовкова
Можуть всесвіт цілий згубить
Що я маю? Кишені порожні
Як увагу твою привернуть?
А думки, думки безбожні
З очей моїх так і пруть.
Ти не подумай, що я ласій
Але й не герой, герой ніяк
Я сіро-буденний, пересічни́й
Типовий південний будяк
А ти Лілея недосяжних гір
Струнка, насичена кольорами
Як би ж я був дикий звір
Дійшов би до тебе стежками
Але прокинувся тільки я
Для мене ти спиш, для інших ні
Я знаю що ТАКЕ життя
А чим загасити спалах душі?
