Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЯК НІНА СОБІ МАМУ ЗНАЙШЛА - ВІРШ


геометрія: ЯК  НІНА  СОБІ  МАМУ ЗНАЙШЛА - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




ЯК НІНА СОБІ МАМУ ЗНАЙШЛА

Як і обіцяла завершую свою попередню історію про подальшу долю Ніночки - молодшої і її татка Юрія. Все,що я описала в попередній історії я добре знала, хоча й була тоді ще школяркою, та ж сім"я бабусі Каті жила по сусідству з нашою сім"єю, ми часто спілкувалися, ділились і радощами, й болями. Але минув час,я закінчила школу, потім вуз, працювала за направленням на Вінничині, але в селі жила моя рідня і майже щоліта я там бувала. І знала, що баба Катя відійшла в інший світ, сім"я доньки з якою вона жила, виїхала до Кривого Рогу і тому деякий час про подальшу долю Ніночки молодшої і її татуся я не знала. Та все ж мені судилося дізнатися про їх долю зовсім випадково. Якось їдучи потягом я познайомилася з попутницею Оксаною Іванівною. Виявилося,що вона як і я вчитель математики. Ми розговорилися, а коли Оксана Іванівна дізналася,що я з Верблюжки, запитала чи відоме мені прізвище Іваненко. Почувши ствердну відповідь і дізнавшись, що моєю сусідкою була бабуся Катя, вона й розповіла мені про Ніночку. Коли вона влаштувалася в одну зі шкіл міста, познайомилася з учителями, серед яких була надзвичайно гарна і добра людина Світлана Василівна. Її донька на той час навчалася у 5 класі, а Оксана Іванівна вела у цьому класі математику. Її дуже вразили стосунки між матусею і донечкою. В школу і зі школи вони йшли разом. Дівчинка переодягалася на кафедрі математики і мало не на кожній перерві забігала до мамочки,(так її лагідно називала дівчинка) зі своїми проблемами, запитаннями, повідомленнями, а той просто так без ніяких причин. Оксані Іванівні було дуже приємно спостерігати за такими чуйними, дбайливими відносинами між донькою і мамою. І яка ж вона була здивована, коли хтось із колег повідомив їй,що Ніночка - нерідна донька Світлани Василівни. Тоді вона ще більше потягнулася і душею, і серцем до цих чудових людей. Скоро вони потоваришували і Світлана Василівна повідала їй сумну історію Ніночки та її родини. Після смерті дружини, Юрій з донькою жив із сім"єю тещі. Жили дружно, опікувалися дівчинкою, раділи, що вона зростає веселою, лагідною і доброю. Працював Юрій на заводі, Ніночка відвідувала дитячий садок. Відвозив її туди татко, а забирала частіше бабуся. Дівчинка зростала жвавою, допитливою і розсудливою. Час від часу вона ставила Юрі і бабусі Вірі такі запитання,на які не завжди дорослі могли дати їй відповідь. Та найбільше їх тривожили запитання і розмови про маму. "Чому в садочок за дітками частіше приходять мами,а за нею бабуся або татко?" А ще: "Чому в мене немає,як у кожної дитини, мами?". А то якось розповіла таткові, що коли вони з групою були на прогулянці, вона бачила дуже гарну і самотню тьотю, яка так лагідно дивилася на діточок. "Тату,прийди у наш парк,вона там часто буває. Попроси її, може вона погодиться бути моєю мамою!" Юрій розумів, що дитині невистачає маминого тепла, але не міг забути маму Ніночки і заводити нову сім"ю не збирався. Зі Світланою Василівною Юрій познайомився, коли Ніночка пішла до школи. Якось на батьківській конференції вони залишилися в залі відшліфувати рекомендації, та оформити протокол,так як Юрій був головою,а Світлана Василівна секретарем тієї конференції. По закінченню роботи Юрій підвіз Світлану Василівну додому. Дорогою вони розмовляли про різні речі, а потім ще й обмінялися телефонами, щоб в разі потреби можна було обумовити те чи інше питання. Та проблем не було і їм більше не було потреби спілкуватися. Та зустріч відбулася випадково. Юрій купував доньці якусь взувачку, довго не міг вибрати, а в цей час в магазині була і Світлана Василівна, і її покликала Ніночка, щоб та допомогла вибрати взуття. Після вдалої покупки разом вийшли на вулицю. Ніночка попросила морозива, Юрій пригостив ним і Світлану. Ніночці так сподобалася зустріч з морозивом, татком і Світланою,що вона відразу ж домовилася з обома про нову зустріч і прогулянку. Зустрічі ставали дедалі частішими і непомітно для Юрія стали і йому дуже потрібними. Ніночка дуже радісно зустрічала Світлану, вони швидко знаходили спільну мову і так захоплювалися, що іноді забували за Юрія. Ніночка більше не просила татка знайти для неї маму,а Юра боявся заговорити про це з донькою і Світланою. Та якось теща поїхала відвідати сім"ю своєї другої доньки, а Ніночка прихворіла. Юрій недовго розмірковуючи подзвонив Світлані,і та відразу ж приїхала. У дівчинки заклало горло, піднялась температура, і хоча вона мужньо все терпіла, все ж було видно, що дівчинка страждає. Як тільки Світлана схилилась над ліжком Ніни, та обняла її своїми гарячими рученятками і прошепотіла: "Мамочко!.." Усі троє заплакали... Більше вони не розлучалися. Ніночка давно вже доросла, має братика Дмитрика. Обоє вже мають свої сім"ї. А бабуся Світлана і дідусь Юра доглядають онуків. Отак "перемололося лихо, та й настало добро",а всім звісно відомо,що "людина сама собі будує щастя". Здобули його по праву і Ніночка,і Юрій, і Світлана...

ID: 784206
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.03.2018 20:50:08
© дата внесення змiн: 24.03.2018 20:53:45
автор: геометрія

Мені подобається 12 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (170)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Ніна-Марія, 25.03.2018 - 14:44
Цікава і зворушлива розповідь, Валю. 12 12 12 16 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ніна-Марія, 25.03.2018 - 14:49
Дякую,Ніно! В житті цікавого багато,людей цікавих і їх доль,та жаль не вистачає часу,щоб описати все вдоволь... 16 smile 43 girl_sigh flo36 flo23
 
Надія Башинська, 25.03.2018 - 13:37
16 23 16 ГАРНО І ДОБРЕ ВСІМ... А ВАМ, ВАЛЕНТИНКО, ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ЦІКАВУ РОЗПОВІДЬ! flo21 flo21 flo21
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 25.03.2018 - 14:14
Дякую,Надійко! Отож згадую дитинство і юність,а за одно і добрих людей... 16 smile 43 curtsey flo36 13
 
Ольга Калина, 24.03.2018 - 23:40
12 12 12
 
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 25.03.2018 - 14:12
Дякую,Олю! 16 girl_sigh smile 43 flo36 flo11
 
Крилата, 24.03.2018 - 23:05
12 16 16 16 43 32
 
геометрія відповів на коментар Крилата, 24.03.2018 - 23:16
Дякую,Любо! 16 smile 43 girl_sigh flo21
 
Дуже зворушливо. 17 43 шукаю попередню публікацію. 31
 
геометрія відповів на коментар Шостацька Людмила, 24.03.2018 - 23:16
Дякую,Людо! Попередня була вчора... 16 flo31 43 kiss1 flo06
 
Ганна Верес, 24.03.2018 - 22:30
Так і є: біда і щастя ходять поруч. Добре, що все закінчилось щасливо. Дякую за твір. 12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 24.03.2018 - 22:58
Дякую,Ганю! Так воно і є... 16 kiss1 43 flo36 flo01
 
Лилея, 24.03.2018 - 22:07
Человек сам себе создаёт своё счастье!!!
12 12 16 16 19 22 22 31 32 32 39 39 39 flo36
 
геометрія відповів на коментар Лилея, 24.03.2018 - 22:56
Дякую,Лілею! Воно то так,та ж бувають і незалежні від людини обставини,але добрі люди обов"язково знаходять вихід з будь- якої ситуації... 16 smile girl_sigh 43 flo36 flo11
 
Добре, що все так склалося. 12 16 flo21
 
геометрія відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 24.03.2018 - 22:53
Дякую,Світлано! Про їх дальшу долю,я на жаль уже не знаю. 16 kiss1 43 flo36 13
 
Чайківчанка, 24.03.2018 - 21:58
give_rose
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 24.03.2018 - 22:51
Дякую,Марійко! 16 smile girl_sigh 43 flo31 flo23
 
Сіроманка, 24.03.2018 - 21:12
17 19 16 ...щемно до сліз 43 flo06 flo36
 
геометрія відповів на коментар Сіроманка, 24.03.2018 - 22:50
Дякую,Іринко!На жаль я вже не знаю,як вони тепер живуть,бо ж вони старші за мене... 16 girl_sigh 43 smile flo36 flo25 flo23
 

Нові твори