Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: НІНА НАРОДИЛА ЦІНОЮ ЖИТТЯ… - ВІРШ


геометрія: НІНА  НАРОДИЛА  ЦІНОЮ  ЖИТТЯ… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




НІНА НАРОДИЛА ЦІНОЮ ЖИТТЯ…

На нашій вулиці,проти нашого двору жила баба Катя з сім"єю молодшої дочки.Кожного місяця до неї приїжджала донька старшої дочки,студентка медінституту. Ніночка була незвичайної вроди. Струнка,як берізка,легкою ходою пурхала вона у бабусиному дворі,допомагаючи порати домашню живність,з задоволенням бавила свою двоюрідну сестричку,яку теж звали Ніночкою, спікувалася і зі мною, та моїм братом, розпитувала про навчання, плани на майбутнє. Нам було дуже приємно з нею спілкуватися,а ще ми були прямо таки зачаровані її красою. Мені здавалося що до цього я нігде такої краси не бачила. Світлі пасма волосся обрамляли овальне,але бліде обличчя. В її очах світилася небесна блакить,а посмішка була лагідна і щира.Вся родина дуже любили Ніночку.А ще жаліли її і сумували,бо Ніна була безнадійно хвора. Для мене учениці Ніна була еталоном красоти,порядності і доброти. Я не знала,яка в неї хвороба, про це вголос не говорили. Школу вона закінчила з золотою медаллю,легко вступила до медінституту, вірила і надіялась,(як і вся її родина),що вилікується. Мала багато друзів. Не один сільський юнак захоплювався її красою,та,певне і в інституті теж. Ніна ж нікого не виділяла. З усіма була привітна,лагідна,товариська. З Юрою Ніна познайомилась у потязі.Ні, вийшло це зовсім випадково. Просто Ніна сиділа біля вікна і замріяно спостерігала захід сонця. Його світло пробивалося у вагон, змінюючи під рух вагона смуги світла і тіні. Ніні цікаво було споглядати,як сонечко велично і лагідно торкнулося обрію,опускалося нижче і нижче,і нарешті зникло,лишилися лише його промінці,ніби слід його руху,а потім і їх не стало. Ніна засумувала,та вона розуміла,що сонечко завтра знову зійде,а людина,яка зайде за обрій,то вже назавжди...У вагоні вже панував присмерк,який надавав обличчям пасажирів та предметів,якісь півтіні, які то там, то сям пронизувалися променями світла,що долинали від уже ввімкнених залізничних прожекторів. Нарешті і у вагоні ввімкнули світло. Ніна зашторила віконце і розгорнула книжку,та й полинула у світ героїв роману,який читала. - Що читаємо?- почула лагідний голос. Підвела очі і побачила дуже гарного юнака,що сидів неподалік. Коли він зайшов,вона не помітила. Ніні не хотілося говорити. Вона без слів показала книжку і знову занурилася у читання. Їхали мовчки. До пункту призначення приїхали вночі. Не розмовляючи вийшли з вагону, зайшли в приміщення вокзалу. Вокзал маленький, лише зал для чекання,в якому знаходилася і білетна каса. Пасажири дрімали, десь примостились і Ніна з Юрою. Познайомилися. Читати у напівтемряві було неможливо, спати,чи то дрімати,не хотілося,тому тихенько, щоб не заважати іншим,розговорилися. Виявилося,що Юра закінчує авіаційний інститут,а в село,як і Ніна, навідується до бабусі. Ранком вони разом добралися до села. А в неділю знову зустрілися на вокзалі-разом їхали до міста на навчання. Все частішими ставали їхні зустрічі,спочатку лише в дорозі,ніби випадково,Юра їхав тоді,коли й Ніна. А потім відчули,що не можуть більше жити без цих зустрічей,без цих подорожей і розмов. Розуміли одне одного з півслова, з погляду. Коли Юра освічився, Ніна з журою повідомила йому про свою хворобу. Їй дуже не хотілося засмучувати Юру,та й сама боялася його втратити. Та Юра не відступився. Твердо сказав: "Долати негаразди будемо разом, і лікуватися...Надії не можна втрачати!" І тільки Юра одержав диплом,вони одружилися. Жили у Юриних батьків. Він працював,а Ніна продовжувала навчання. Невісточка припала до душі і Юриним батькам. Жили дружно. Ніна стояла на обліку у лікарні, постійно проходила курс лікування...І здавалося, що хвороба відступає. Одне засмучувало: лікарі категорично заборонили Ніні народжувати,а їй же так хотілося стати мамою, порадувати коханого синочком або донечкою. І вона зважилася: будь що буде. Юра і батьки вмовляли Ніну не ризикувати,та вона настояла на своєму,і як тільки закінчила інститут,народила донечку,дуже схожу на неї. Пологи були важкими,та Ніна витримала. Та виявилось,що радість була передчасною. Сили покинули Ніну,вона дуже мерзла,куталася в теплу ковдру,відчувала озноб. Лікарі,до яких звертався Юра,нічого вже не могли зробити. Обличчя Ніни ще більше зблідло і тільки очі випромінювали волошковий цвіт,а губи шепотіли слова вдячності і вибачення...Всі клопоти за онучку взяла на себе мама Ніни, яка приїхала після народження дитини. Якось Ніна попросила покласти доньку поруч і дивилася на неї своїм лагідним ніжним поглядом...А потім тихенько відійшла в інший світ... Юра переїхав з донечкою жити до тещі. Для нього потемнів світ. Єдиною розрадою і втіхою була донечка Ніночка. Так разом і жили, ростили дівчинку і сумували,і раділи лепетанню дівчинки. А та підростала, іноді Юра приїздив з нею до своїх батьків. Вони радо зустрічали сина і онучку,в якій бачили копію Ніни. Батьки Юри теж навідувалися до сина, допомагали чим могли. Дуже любили онучку,але турбувалися й за долю сина,(роки збігали швидко,а він один з малим дитям). Але про одруження Юра і думати не хотів... P/S: Про те,як склалася доля Юри і Ніночки,я розповім в іншій оповідці...

ID: 784018
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.03.2018 19:27:18
© дата внесення змiн: 23.03.2018 19:48:33
автор: геометрія

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (186)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Як добре,що Ви бережете пам'ять про людей. 12 flo36 Зворушливі сторінки життя. 17 Ви і майстер поезії,і прози. 12 12 12 flo26 31
 
геометрія відповів на коментар Шостацька Людмила, 24.03.2018 - 23:18
Дякую,Людо! Це ж були дуже близькі мені люди... 16 girl_sigh 43 flo36 13
 
Ганна Верес, 24.03.2018 - 17:18
Хвилююча розповідь. Дякую й чекаю продовження. 12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 24.03.2018 - 21:05
Дякую,Ганю! Уже є продовження... 16 girl_sigh 43 flo25 flo23
 
12 frownШкода всіх, що так у них склалося життя. Пишіть, Валентино, чекатимемо продовження. flo21
 
геометрія відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 23.03.2018 - 22:49
Дякую,Світлано! Обов"язково напишу продовження... 16 flirt 43 flo31 flo25 flo23
 
Сіроманка, 23.03.2018 - 20:43
16 flo21 17 43 flo31
 
геометрія відповів на коментар Сіроманка, 23.03.2018 - 22:48
Дякую,Іринко! 16 girl_sigh flo31 ny1 flo23
 
Сіроманка відповів на коментар геометрія, 24.03.2018 - 10:07
17 31 17 ...долі людські складні...життєві стежки зарослі тернами... 32 і у кожній сім'ї є своя трагічна пам'ять flo31 flo20 47
 
Надія Башинська, 23.03.2018 - 20:42
16 23 16 Чекаю продовження! Гарно пишете. Легко читається, ВАЛЕНТИНКО! flo23 flo23 flo23
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 23.03.2018 - 22:47
Дякую,Надійко! Ці сусіди були дуже хороші люди,Ніночку старшу я знала особисто,її двоюрідню сестру,теж Ніночку,коли та підросла,а я закінчила вуз,навчала в школі,ну а найменшу Ніночку,я бачила лиш 1 раз... 16 curtsey 43 ny1 flo36 flo23
 
КВолынский, 23.03.2018 - 20:09
12 16 22 give_rose
 
геометрія відповів на коментар КВолынский, 23.03.2018 - 22:39
Дякую! 16 girl_sigh flo36 flo23
 
Катерина Собова, 23.03.2018 - 19:41
12 12 12 Долі людські, які ж вони різні і непередбачувані! Дуже зворушлива розповідь!
 
геометрія відповів на коментар Катерина Собова, 23.03.2018 - 22:35
Дякую,Катюшо! Баба Катя наша сусідка,хороші були у нас сусіди...Хоч давно це було,а не забулося 16 girl_sigh 43 42 flo36 flo21
 

Нові твори