Знову стогне Україна,
Знову плаче мати,
Бо схід нищать, він в руїнах
Й миру не видати.
Нема сили вже терпіти
І ціни й зарплати,
А верхам тим душі гріти,
Хоч тікай сам з хати.
Бо немає ні роботи,
Ні правди святої,
А у сім"ях лиш клопоти
Й скалічені долі.
Розбіглася молодь бідна
По світах в наймити,
Бо Вкраїна наша рідна
Не дає їм жити.
Хто врятує Україну
Від злиднів, від жаху?
Хто зупинить ту руїну,
Що веде до краху?
Скільки лиха натворили
На сході сусіди,
Скільки злого наробили,
Які страшні біди.
Хто бандитів покарає,
Хто їм руки скрутить?
Невже захід ще чекає,
Коли до них вступить?
Скільки можна ще чекати,
Скільки згине люду?!
Та давно пора вже брати
Ту банду до суду.
Роки йдуть, а Україну
Нищать там, на сході,
А бандитам за руїну
Санкції лиш в моді.
То не даймо Україну
Далі плюндрувати.
Пора Матінку - єдину
Всім нам захищати.
= - = - =
Ти не загинеш, не помреш,
Моя любима Україно!
У світі зіркою зійдеш
І об"єднаєшся в єдино.
Не раз мій дід так говорив
І батько стверджував так само.
Але ніхто з них не дожив,
Щоби зустріти світлий ранок.
Ту волю, що віками йшла
Колючим, а не битим шляхом.
Й при Божій помочі прийшла,
Щоб ми були під одним дахом.
Й ми всі з"єднались у сім"ю, -
Що схід, що захід - то родина.
Й не служим славному Кремлю,
Бо в нас є вільна Україна.
Вона не згине, не помре,
Слова ті треба пам"ятати.
І на Землі завжди буде
Для внуків й правнуків, як мати.
Шевченко ще давно писав,
Боровшись словом за свободу пам"ятаймо
Й життя своє усе поклав
Служінню волі і народу.
То пам"ятаймо, друзі, ми
Всіх своїх предків і героїв,
Що за Вкраїну полягли
Не лиш в бою, але й без зброї.
рузі
на жаль
