В руках цигарка, самотньо на душі,
І таке буває у житті,
Буває,
Доля подарує лиш пару незабутніх годин,
А потім все життя один,
Тільки з цигаркою обіймаюсь, курю,
Згадую свою кучеряву весну,
Що зимою розтопила в серці лід,
Заставила знову полюбити цей світ,
Хоч на пару годин,
Але щасливий, і не один.
В душі ейфорія, на серці гематома,
І весна не винна в тому,
Що прийшла посеред зими,
Що розвіяла холод в душі,
Швидкоплинна, як саме життя,
Прийшла, а через мить уже нема,
Але назавжди в серці, оселилась вона.
Хоч поїхала ти, залишивши лиш пустоту,
А я неначе тоді, в ночі, самотньо йду,
Вдивляючись у темноту,
А бачу лиш кучеряву весну,
Посмішку її чарівну,
І з вірою в серці за нею йду,
З надією, що колись побачу знову і не відпущу.
А заметіль приховує твої сліди,
Не хоче зима, що б приходила ти,
Лиш серце кричить: «Не йди,
Я хочу що б залишилась ти назавжди».
Чому години пролетіли наче мить,
А кожен наступний день, за рік,
Життя покаже, чекати щастя я звик,
Просто подаруй мені життя,
Де ми двоє, тільки ти і я.
ID:
783546
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.03.2018 11:13:45
© дата внесення змiн: 21.03.2018 11:13:45
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|
