Ще промені тільки повзуть по узгірку
І сяє росою земля.
А вже, ледь проснувшись, приколочку-зірку
Ладнає в волосся маля.
Притримує хвостик невміло руками,
Ще крихітка зовсім, але
Себе вже дорослу і гарну, як мама,
У дзеркалі бачить мале.
У тиші ранковій ще птах не щебече
І киця ще солодко спить.
Та тільки не йметься моторній малечі,
Не личить їй згаяна мить.
Ще ляльку вдягнути, і в кліточку треба
Насипати мишкам зернят.
І там ще, на кухні, турбот аж до неба -
Нелегке життя у малят.
Мотається в справах маленька трьохрічка,
Біжить, поспішає кудись.
Приколочка-зірка і бантик зі стрічки
За день побувають ускрізь.
Підстрибує поряд, гасає собачка,
Погратися просить її.
Маленька, по жменьці, витягує з пачки
Для песика чіпси свої;
А потім ромашку зірвати ходила,
На маминій грядці була.
І знову сидить, поправляє невміло
Приколку зіркова мала.
Я так вражений вашим теплом і любов'ю з якою написано твір,навіть як дідусь заздрю Вам як дідусю за таку майстерність.Браво.
Щастя і здоров'я Вам і Вашій ЗІРОЧЦІ.
Подабається мені ось цей стиль написання. Гарне звучання в нього. Люблю коли рядки ще довше розтягнуті а інші коротші. Це дає дивовижний ритм. Але чомусь наважитись написати не можу...
Вірш чудовий!
Безмежна любов до онучки!!!То радість для Вас і сонечко ясне,хай буде щаслива,здорова зростає,
Нехай її обійдуть всі напасті .
Хай сяє зіронька дарує радість і тепло,
хай пізнає в житті тільки добро!!!