Привіт, Весна! Чому така холодна..?
Де розгубила здатність до тепла..?
Невже забракло радості довкола,
Що сніжною такою ти прийшла..?
В шаленому коханні з ким купалась,
Що принесла цілунки крижані,
В яких холодних зарослях ховалась,
Й де розгубила справжні почуття святі..?
Тебе уже втомилася чекати,
Й синоптиків запитувать щодень,
Коли прийдеш і звідки виглядати
Струмків твоїх грайливості й пісень…?
Невже годинник твій так запізнився,
Чи календар чомусь не віднайшла,
Що вже давно пора світити сонцю,
А досі править сивая Зима..?
В полоні снігу навіть піраміди…
Південні пальми в кригу сповились,
В скорботі пляжі та морські глибини,
Благають, «Веснонько проснись!»…
Прокинься, Весно – заспівай веснянку!
Луги й дерева буйним цвітом одягни,
Даруй тепло, співай, гуляй до ранку –
Зимовий холод колисанкою приспи!
Щоб знов земля оділа вишиванку,
Воскресло барвами усе навкруг,
Щоб мрії із реальністю єднались,
Надії пестячи, як вітерець траву.
Прилинь до нас з Небес на колісниці,
Промінням сонця, ніби золотом, сповий,
Жучки щоб повернулись й птиці,
П’янив танком своїм бджолиний рій!
Дощами змий нестерпний біль і копоть,
Мир й спокій поверни в моє життя,
Щоб жайворонка спів лунав повсюди
Щоб осоружна закінчилася війна!
1. 03.2018
#поезія_Іванна_Осос
