Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Ще не час, синенький. . / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Ще не час, синенький. . / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 26

Пошук


Перевірка розміру




Ще не час, синенький. . / проза /

Ніна Незламна :: Ще не час, синенький. . / проза /
Молода веснонька коси розплітала. Вставала ранесенько, з сонцем привіталась і з ним вже літала. Проталини снігів, по них мандрує. І крок за кроком немов землю чує. Куди не погляне оком, поспішає і наче ненароком пісню заспіває. Із вітром – молодцем та й повеселиться. Радісно зробить подих і не забариться, своє тепло, свою радість квітами розсипає. Ген, ген під лісочком… Підсніжник біліє…. А там далі, під горбочком пролісок синіє. Аж зазолотилася по ньому росиця, тож він мав нагоду, зранку гарненько умитися. По нім промінчик розлив, кольорові гами, мов цілує, в ритмі вітру здавалося танцює. Ясненьке сонечко кинуло тепла жменьку і вітерець співав пісеньку ніжненьку. Так, дні чудові, чом не порадіти, переливався на сонці, сміявся пролісок до весни привітно. А вона мандрувала все далі й далі, розвіювала дні зимові, печальні. Стелилася дорога далека, аж до поля. Тут стояв пролісок синенький та чомусь зовсім одненький. Чи то може загубився, чи то йому така доля? Та він не журився, до землі хилився…То ж нещодавно із - під неї проткнувся, гадав настала пора, тому й проснувся. Ось вже й вечоріло, поле неначе все почорніло…. Випило з снігів води сонечко ласкаве, бо ж цілий день котилося, світилося яскраво. Воно уже за обрій провалилось, напевно так, як проліску, щось снилось. Ніч мандрувала, рілля, місяченько над полем, неначе землю оре… Геть стрепенувся пролісок, затремтів і він самотності уже не хотів. Та, що подробиш, така доля, стоїть однесенький посеред поля. Хотів знов хоч на хвилинку здрімнути, у чому річ не міг збагнути. Миттєво, неначе вітер відштовхнувся від вершин гірських, аж загуділо, потім раптово стих…. Завивав, стрімко – стрімко, розгулявся, тож із морозом обійнявся, неначе грузнув, знов літав, підскакуючи мов ходив, відразу по всій окрузі холодив. Ні, проліску це не здавалось, таки нажаль воно це сталось. Він затремтів і позирав до неба, а у думках, ой, морозу не треба! Зорі одна за одною ховались. Журився, ой чи є в цьому потреба? Вони ж одна за одною кудись пропадали, лиш сумний погляд здаля кидали. Ото біда, вітер з морозом здружились, підступні хмари, що закрили зорі, холодним дощем просльозились. Перевів подих пролісок, чом так важко стало? На нім краплинки, всі намистом стали. Тільки намистинки, як тягар висіли і ніяк покинути його не хотіли, пелюстки синесенькі цьому не раділи. Ой, що ж це за воля?! Геть зажурився, ось тут ,серед поля, до землі схилився. Нащо і за що холодним дощем вмивати? Адже я красунчик, хочу щастя мати! Геть в розчаруванні, ледь - ледь похилився в дрімоті та тож, як заснути? Немов вихор летить, щось здалеку чути. Ой, то точно біда, думає, гадає… Бачить біла – біла пелена, швидко підлітає. Що ж за диво? Ой - ой - ой, віхола сміялась, реготала, що є сили з вітром хитро загравала. Він довірився шаманці та й кружляв із нею в танці, ото вже творили , все те, що хотіли! Та й ген - ген полетіли, далі поспішили. Проліска ледь видно з під пухкого снігу, і не чути вже ніде від віхоли сміху. А навколо біло -біло, всюди все іскрилось.. І подумав пролісок, що то все наснилось? Ні! Він щойно задрімав, сніг взяв у обійми і не думав й не гадав, чому все так сталося, чому все зробилось? Чому він потрапив знову до зими ,чому в сніжному полоні і чому застигли сльозинки холодні? Згодом він тепло відчув, земля пригортала…. А зима мов чарівниця, зверху снігу накидала.. Тож дрімай, рано проснувся, хотів собі волі, ще не час тобі, синенький, ще у сні тополі. Озирнись, бачиш берези, віти не колишуть, значить, ще й тобі не час, коли зашепочуть... Знай, іще рано весноньці, пісеньку співати, іще рано молоденькі коси розплітати… Тоді, коли сонечко підійметься вище, коли воно звеселиться, яскраво заблище. Нащо рано покидати весні свої шати, тож нема й тобі, гарненький, куди поспішати. Нехай іще на який час та й вона вгамується, а як сонце до землі немов усміхнеться….Прийде час і сніг струмками стече до землиці, отоді вже прийде час весні – молодиці. Тоді проснешся і ти й не будеш одненький, поряд, біля тебе буде, не один синенький…

ID: 783110
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.03.2018 09:43:12
© дата внесення змiн: 19.03.2018 09:44:58
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 17 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Евгений Познанский, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S
Прочитаний усіма відвідувачами (189)
В тому числі авторами сайту (28) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

23 23 23 16
Надзвичайно красиво і зворушливо!
Додаю у обране.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Евгений Познанский, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Lana P., 21.03.2018 - 02:07
завіршована проза 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Капелька, 20.03.2018 - 22:40
Дуже гарно!Приємно читати таку красу! 16 give_rose 39 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Haluna2, 20.03.2018 - 19:30
Дуже цікаво!І проза ваша поетична! give_rose heart 41
 
Ніна Незламна відповів на коментар Haluna2, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Вам! Рада,що завітали.Всього найкращого!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Зоя Енеївна, 20.03.2018 - 17:46
Надзвичайно цікавий,красивий твір.! give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зоя Енеївна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Зоя Енеївна відповів на коментар Зоя Енеївна, 20.03.2018 - 18:05
Я теж написала весняний вірш,незабаром надрукую!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зоя Енеївна, 01.01.1970 - 03:00
Бажаю успіхів!!! give_rose give_rose give_rose
 
Миколай Волиняк, 20.03.2018 - 14:58
flo01
 
Ніна Незламна відповів на коментар Миколай Волиняк, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Тома, 20.03.2018 - 07:41
12 give_rose 22 39 Гарно І мудро,як квіти,так і люди не завжди захищені від негараздів...
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тома, 01.01.1970 - 03:00
Дужедякую! Рада,що завітали. Гарного Вам дня і успіхів!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Надія Башинська, 20.03.2018 - 04:53
41 41 41 ПРИЙДЕТЬСЯ ЗАЧЕКАТИ І НАМ, І КВІТАМ... flo31 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Надійко! Гарного Вам дня і натхнення!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
ТАИСИЯ, 19.03.2018 - 22:01
Вот пришлось переживать за судьбу пролиска...
Хорошо, Нина, что Вы его снова усыпили...
Пусть ещё поспит - до весеннего тепла!
love03 flo36 flo26 flo01 flo01 flo01
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
СПАСИБО! РАДА,что навестили! Всех благ Вам и хорошего настроения!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна-Марія, 19.03.2018 - 20:48
Прочитала на одному подиху... Так весняно, світло і так гарнесенько. Сил Вам і натхнення, Ніночко. 12 12 12 16 21 22 22 flo22 flo23 flo19
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Завжди Вам рада! Всього найкращого, Ніночко! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Катерина Собова, 19.03.2018 - 19:20
12 12 12 Яка ж гарнюсінька проліскова розповідь! Прочитала і так відпочила...
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Катеринко! Завжди Вам рада. Всього найкращого! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Valentyna_S, 19.03.2018 - 17:50
Ода весні 12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Завжди Вам рада! Як назвати я не знала,та лише тепло відчула,коли все написала.Рада,як дитя ,коли приходить серед ночі і я писати дуже хочу.
Успіхів Вам! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ірин Ка, 19.03.2018 - 17:04
Легко читаєтья,яскраво уявляється! Така поетична, дивовижна проза! 12 12 12 16 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Завжди Вам рада. Всього найкращого Вам! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
НАДЕЖДА М., 19.03.2018 - 14:27
12 12 16 16 Фантастична розповідь про підсніжники...Ніби у казці побувала! Талановито,Ніно...

19 19 22 22 flo12 flo12 flo12 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Надійко!Ніякої фантастики,що прийшло раненько, писала раденько! Гарного настрою Вам, дорогенька! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
Нові твори