Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
В мене з-попід стріхи крапле вже грубих 20 років від тих мімоз Дуже сподобався образ струни, що розрізає товщ - я цей момент перечитував пару разів і уявляв як це відбувається насправді. Моцно-моцно По цих рядках виникло питання
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
- вона змерзла, але не повністю чи таки замерзла насмерть? Бо якщо друге, то їй не па́ри, а пари́ треба шукати щоб розморозитись🤔
Ulcus відповів на коментар К0ВАЛЬ, 17.05.2023 - 14:20
звісно, що не повністю. але я не знаю, що таке оте чи оті пари, що їх крижинам варто шукати? дякую дуже за коментар
Весняний дощ...крізь шум і крізь мовчання,
Гудками рветься та німіє серце,
Кожен рядок Ваш - березня зітхання,
А кожна крапля щемко в тім'я б'ється ... Незвичайної душі поезія - забираю в обране
це один з улюблених. сама не знаю, чому вам ще не набридли мої сопельки? зате марки добре клеяться)))) думаю, що колись дійдете до межі, коли захочеться написати пародію
тут я з вами не погоджусь. пародія - не завжди іронія, насмішка чи сарказм, це й добрий гумор. іноді один «колоритний» вираз навіть дуже серйозного твору може надихнути на жарт. так, буває, що і я не всі жарти друзів розумію, але дуже стараюсь
Это верно. Я уже приводил в пример свою пародию на Кадета. Там тема оказалась подходящая, вот, глянь если будет желание: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854704
В твоих стихах я пока повода для пародий не видел, но если когда-то я буду писать на тебя пародию (в чем я очень сомневаюсь), то обещаю, что она будет дружеской.
те саме, коли читала вашу поезію. насправді не дуже люблю дощ (особливо, коли кудись потрібно йти пішки і бути сухим), але коли читаєш подібні твори, то здається, що немає нічого ліпшого, ніж ці небесні сльози радості. дякую вам!