Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782281
Гостинці - птаству й звірині,
щоб ними милуватися спішить,
покровом пишним сніговим,
та небом чистим і синім.
Вже по-весняному синіє небо,
але постукає мороз у двері
і вечорами затріщить,
сніжок під чоботом рипить.
Підкреслять тіні на снігу
зимову сяючу красу,
подвійні лінії – сині,
угору по стовбуру – білі.
Ще шапки снігу на пеньках,
вітер трусив сніг із гілля,
летить раптово, не питає,
так слід від висоти лишає.
Сидять у заметах ніжки,
не грибів - стовбурів місце,
складними ієрогліфами на снігу
суть значать лісову.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789753
5.03.2018.
Фотографії Ігоря Винниченка.
“ Птаству та звірині гостину залишив,
і казкою намилувався. Ось так і день я свій зробив!”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10208757523094990&set=pcb.10208757532495225&type=3&theater
