15.03.2018* 7:00
Я призупиняю розгорнуту розповідь про моє Сенсорне Читання «Лідери України», де робив віртуальний портрет десяти можливих претендентів на посаду Президента України у наступній каденції. Причина проста: моя розповідь нікого не зацікавила навіть в межах близького кола моїх друзів по ФБ.
От-от мені буде 82. По новій періодизації життя людини я таким чином вже переступив межу Старості (80 років). Не вік, а стан здоров’я та те, що коло моїх товаришів різко скоротилося, адже вже вони приєдналися до Більшості, я втратив мобільність спілкування і тому спілкування у ФБ має для мене велике значення – з роками все більше і більше розумієш/знаєш велику значимість цього процесу у твоєму житті.
Так, я знаю Молитву інтелектуала про поблажливість Бога до нього, але при цьому визнаю, що дуже тяжко нести розуміння що твої знання та вміння нікому не потрібні, навіть якщо це Знання та Вміння. Вірогідно це плата за достатньо довге життя, тому що серед «просунутих», а я відносусь до таких з 1990 року, дуже мало кого не розчавили Знання та Вміння. Навіть серед спадкових езотериків, а що вже говорити про тих, хто потрапив в коло Езотерики у вельми дорослому віці? А я пройшов Ініціацію у 54 роки.
Для таких як я є після Ініціації два шляхи подальшого життя.
Перший – активна роль барабанщика в рухливому оркестрі Езотерики, який іде попереду і примушує «своєю грою» (активна діяльність та укорінення в інформаційному просторі) широкий загал людей розуміти, що наше реальне життя має Нереальний супровід. При цьому мало хто витримує Іспити, а вони постійні.
Другий – теж активне езотеричне життя, але чи замкнуте на вузьке коло розуміючих людей, чи повністю невідоме широкому загалу людей. Враховуючи, що останнім часом кількість талановитих людей в різних галузях людської діяльності, які по тим чи іншим причинам не є реалізованими, зросло, (коло так званих «мовчазних геніїв»), то нічого дивного нема в тому, що другий шлях вписує таких езотериків у це коло.
Явно я йшов другим шляхом. Колись мав однодумців – це були «просунуті» і ті, хто не мав таких здібностей, але мав гострий аналітичний розум і розумів, що в нашому реальному житті не все так просте. Ми зустрічалися, обговорювали все і вся, шукали і знаходили першопричини подій та вчинків людей, до нас інколи зверталися люди по допомогу і ми допомагали.
Тепер я з цього кола залишився один, хоча ще двоє і живі. Та з тих часів і донині в мені сидить звичка/потреба дивитися і розуміти прояв Невербального у нашому житті.
В житті кожної людини ідуть «підказки Зверху». Прийнято казати що це Бог попереджає чи Ангел турбується про людину. Неймовірно мало людей, які здатні бачити/чути/відчувати такі Підказки, ще менше таких, хто враховує їх. Так, ми живемо у детермінованому світі, але ця детермінація є статистичною і Невербальність проявляється якраз за межами статистичної достовірності.
Та є одна суто сучасна особливість в цьому.
Тепер є Інтернет.
Раніше подібні речі замикалися фактично на людину і ставали відомі малому колу людей. Інколи йшов поголос типу: «Кажуть, що…» Тепер же часто-густо все відбувається в прямому ефірі.
На Януковича падає вінок. Це широко тиражують різні канали телебачення. Більшість смакувала: «От бачите!», а мені було зрозуміле, що це Вирок. Як, коли, в якій формі він буде приведений до виконання, то вже інша справа. Тут мало значення все: місце процедури покладення вінка, навіть розмір самого вінка, і те, що поряд стояв Димитрий Медведєв, навіть його реакція на цю подію…
День інавгурації Порошенко в якості Президента України. Він хвацька крокує від автомашини до входу у Верховну Раду і ліворуч від нього солдат почесного караулу біля самих дверей падає непритомним.
Зустріч нашого Гаранта із Президентом Австрії 14 березня 2018. У солдата почесного караулу впала шапка на землю. Вона лежала там поки командир почесної варти крокував до Президентів, а потім поки вони не порівнялися з нею.
Як для мене, то дії Петра Порошенка в обох випадках вельми красномовні і знакові, тим більше, що виконував він їх автоматично.
В першому випадку він, вийшовши із будівлі, підійшов до солдата, а на цьому місці вже був інший солдат, і щось проказав йому. Що? Навіщо? Показати свою демократичність? Але Знак вже відбувся! Здається, що злі язики казали у ФБ, ніби була фраза: «Що, синку, втомився? То в АТО відпочиниш».
В другому випадку, посміхаючись, Президент піднімає шапку і дбайливо надіває на голову солдата. Вірноподаний Циголко потім припише Гаранту патріотичні слова. Навіщо? Знак вже відбувся! А шапка лежала на землі вельми красномовно, як вона лежить звично у тих, хто просить милостиню!
Розрив між подіями 4 роки, але як красномовно говорять ці Знаки! І це не просто Знаки для людини Петро Порошенко! Це Знаки для України. Фактично у термін між цими двома Знаками вписалась вся діяльність нашого Гаранта на своєму посту. При цьому мене дивує, що в його діяльності чередою ідуть вчинки, які мають одну мету: самознищення людини. Хоча весь час яка гарна упаковка!
Телебачення я не дивлюсь, бо відмовився від нього. Але там що не шоу, так все було пересипане Знаками різного рівня та адресату. Тепер я «пасусь» у ФБ і мимоволі час від часу фіксую Знаки тут. Хоча і не полюю на них.
А ви їх бачите, розумієте, враховуєте? Цікаво почути ваші розповіді про це. Не літературні переповідання, а із власного досвіду.
А чому би шапку не сприйняти як те,що головні убори перед страждущою Україною самі лягають долі,не беручи до уваги саму особу президента, сприймаючи його не як гаранта, а як представника,що очолює нещасну?!
"Коню понятно",довго йому не посидиться,бо...
але шапка та не йому в ноги, а крові пролитій за...
Як варіант.
Закинула ваші твори.Та їх варто пережити собою, та ба навіть для думок лише.
Прочитала половину, почавши з кінцівки, вернулась вгору, і там з'їла з половину,зізнаюсь ,писанина , вікове дійсно, та я люблю часом мудохання читати, напевне в мені щось таке ж сидить, що вислухає сон рябої кобили.
Дякую
З повагою.
Достойна сторінка.От не знаю чим, але захоплюють мене ваші твори
Дякую за щирі слова, хоча коли читаю, що мої твори комусь подобаються, але при цьому відсутня оцінка і фіксація цього подобання, то відчуваю іронію автора такого подобання. І він/вона має на це право.
Стосовно шапки... Прелість прози такого гатунку в тому, що читач мимоволі починає включати свою уяву і таким чином в Інформаційне поле Землі ідуть немов кола на воді від кинутого камінця/твору. Ваш варіант правомічний, але наповнення іншим змістом може бути ще і ще раз іншим. Тільки суть одна: Знаки треба бачити/чути, бо інакше погано буде. Хоча, ви праві: куди вже гірше?
Ще раз дякую.
