Якби минуле можна повернути...
Чи я б хотіла щось змінити, щось забути?
Чи обійшла б свою я долю іншими стежками,
Користувалася б чи іншими словами?
Та ні, вчинила б так, як все і відбувалось...
Так само вірила б, так само б закохалась.
Нічого б я не змінювала в долі,
Хоч там, в минулому, всього було доволі...
Було багато смутку і страждання,
А також були друзі і кохання...
Були ще сльози радості і горя...
Встелялись хмари і світили зорі.
Мело снігами й цвітом посипало,
І ніч росою покривала трави...
І хай не так все склалось, як хотілось,
Але якщо б змогла, якщо б змінила?
То зовсім іншою була б моя дорога...
У мене б сина не було такого,
У мене не було б такої доні,
Та їхнього тепла в моїх долонях.
Все сталось саме так, як мало бути-
Когось судилось стріти, а когось забути.
Когось, можливо, й не побачу більше,
Когось згадаю у своєму вірші...
Але все буде так, як нам судилось
І ми надалі будем вірити у диво...
І будем впевнені, що творимо для себе...
Насправді ж все написано на небі.
13. 03. 18
Так, все написано нам небом. 
