Поглянь в небесну вись мальовану.
Там кожний щось незвичне бачить:
Овечки бігають по небу колами,
А там хатина вдалині маячить.
Свята любов злилася в поцілунку,
Там двоє в небі: він, вона,
А нижче дерево чекає порятунку :
Злякалось виблисків і грому Перуна.
Іде солдат з гранатою в атаку:
За Україну, за маму, за сестру.
Нижче дитя тримає білу птаху –
Мир кличе в українську сім’ю.
Високі гори, може то Карпати?
Внизу село під скелею лежить .
І легінь хоче на сопілці грати
Дівчині, що на хмароньці сидить.
А он де човен гойдається на хвилях,
Пливе собі в небесну далечінь.
Там трактор дим кидає сірий,
Від борозни лежить чорнява тінь.
Кожному бачиться в небесному безкраї
Щось незвичайне, мабуть, що своє.
Уся картина таємниче виграває.
Хвала художнику що в небо достає.
