Дівки, такого хлопця маю,
Не був ні п яним він ні злим,
Ніколи я його не лаю,
Сто років житиму я з ним!
Із ним живемо душа в душу,
Щаслива дуже зараз я,
Усім вам розповісти мушу,
Яким прекрасним є життя!
Як я на кухні борщ варила,
Допомогти Іванко мав,
Каструлю всю, аж втратив сили
Вмолов і руки облизав.
Коли я хату підмітаю,
Не лишить мій Іван мене,
Лежить і книжечку читає,
Як мию кухню – їсти йде.
Як восени город копаю,
Іванко й тут зі мною є,
Він вийде з хати до сараю
Й мені лопату подає.
На дачі часом тяжко жити,
Та поміч завжди є мені,
Вже землю треба розпушити,
Несе Іван мені граблі.
Як рву я яблука і сливи,
Довіритися є кому,
Лізу на дерево й щаслива,
Іван підстелить, як впаду!
З роботи може теж зустріти,
Якось вночі з ним пізно йшли,
Аж двоє йдуть: «Дай закурити!»
Ще й ледь в обличчя не дали.
Коханий мій не розгубився,
Летів він так, що з п'ят йшов дим,
Так за Іванком закурилось,
Насилу встигла я за ним!
Змалечку вірила я в Бога,
Що хлопця гарного знайду,
Іванка маю золотого,
Відведе лихо і біду.
Без тями я його кохаю,
Мені лиш радість він несе,
Злі язики хай замовкають,
Бо не накажеш серцю й все!
Таки так,жіночки, від декотрих з нас чоловіки вивтікали прямісінько в загс,поставити підпис на розлучення! І в ліжку вміємо обходити і пиріжками! З наступаючим нас празником,справжні майстрині)
Ооо... я теж швидко бігаю, від спідниці до другої без спідниці , і скажу вам,що марафон завжди мій, бо ,та,що без спідниці, швидко не втікає, вік ,як то кажуть, бере своє за взад )
40
