пошир свій сон в цій мережі сновидців,
як падати до неба, - то гуртом_
шкварчать зірки_ бог грає на сопілці_
сміється білий череп під хрестом…
здається_ все було не раз, й не двічі,
пірнав в пітьму, вигулькував навгад…
все ті ж самі криві шляхи й узбіччя,
все ті ж колізії пересічних монад…
все ті вихри в степах і кров на стягах,
все ті ж слова обридлі, що вода,
все ті ж приборкані розпуста та звитяга,
все та ж розпечена життя сковорода…
…пошир свій сон_ най резонує з тими
хто все забув_ вогонь тремкий не згас_
були бо всі пропащими й святими,
і будуть_ як захочуть _ ще не раз…
