НЕДОСЯЖНА МРІЯ І ЛИШЕ…
Ви тільки гляньте: це ж технічне диво!
Людина на візку та наче птах
Має можливість розправляти крила
Бадьоро живучи, не по літах.
Та це не в нас, це там, - за океаном.
Чи у Європі, де ще нас нема…
А як же я? А як Павли? Івани?
Немає ніг… і рук також катма…
Дають візки… крутити їх колеса
Руками треба!.. та і сісти в них
Без рук не зможеш, тож весь день прийдеться
Сидіти в ньому, коли хтось на мить
Прийде до ліжка, посадити зможе…
А так на ліжку… світ лиш у вікні
Тай то згори, бо стіни перед нього
Перекривають сонечко мені.
Сигвей! Сигвей… ти став мені як мрія
От би мені! Відкрився б ясний світ!
Не поселяйся в серденько надія,
Це – не для нас! Для мене є привіт
Через Facebook з екрану ноутбука.
Пишу вірші, пригадую село…
Сигвей! Сигвей! Яка ж ти класна штука!
Та де на тебе відшукать бабло?!
А час не жде і вік свій доживаю
Неначе в’язень хоч і без вини.
Когось побачити – можливості не маю,
А як ще хочется навідатись до них!
04.03.2018
https://www.youtube.com/watch?v=z8QZ0HEoZHQ
Не плачте, Лесю! Сриймайте це як данину. Богом визначено жити нам на землі, де треба страждати, терпіти та дарма на щось сподіватися. Та тим же Богом велено нам бути людьми, мати чуйну душу і любляче серце. Це - головне!
Дякую Вам!