Пірнаю в кришталеву цю водицю.
Плескаюсь, хлюпаюсь в ній і пливу.
Мені таке ночами часто сниться.
Та зараз день. І все це наяву.
Яскраво-срібних рибок спритна зграя,
Переді мною скачучи з води,
Від мене перелякано тікає:
— Хто це такий пірнув до нас сюди?!
Наповнюю повітрям я легені.
Дивлюсь на гарний прибережний ліс.
Все це створив великий добрий геній.
І все це має досконалий зміст.
Життя — це щастя, вічне і суцільне.
Якщо у серці жадності нема,
Якщо свідомість від претензій вільна,
Життя такий щасливий має смак.
09.09.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html