Зажди мій Всесвіт,я ще сплю,
У сні я бачу-мир настане!
За Україноньку свою
Народ простий горою стане!
Прийде той час, коли солдат,
Побачить матір і дружину.
І стихне грім від тих гармат,
Що розлучили всю родину.
Я бачу сон,де вся земля
Окута ніжним,тихим світлом.
Рідненькі ріки і поля,
Все пронизало вільним вітром.
Я бачу в сні, як до дітей,
З окопів батько повернувся.
Він пригорнув їх до грудей,
Немов в минуле озирнувся.
А ще я чую,як у сні
Якась дівчина заспівала.
Земля цвіте під ці пісні,
Я цю дівчиноньку впізнала!
Це ж наша правдонька співа,
Що не скорити нас нікому!
Що це не просто є слова,
Не пустим ворога додому!
Зажди мій Всесвіт,почекай,
Я так не хочу прокидатись,
Іще ж не встиг батько-солдат,
З дітьми своїми нагулятись.
