Молодість… Хміль…Зимний вечір… Дорога… І усмішка мила…
Очі гріють... І гріється мною рука…
І розмова… Хто звідки… Куди… А що далі…
Зійшли ... Хуртовина…Сліди замітає зима…
Прийшли...Дрова в камін...Підігрілася дача…
Господиня, мов пава… Ще й станом гулЯ…
Сніжить за вікном… Кудись вийшла… Явилась…
Що робити!.. Таке - ще не бачив зблизька!..
Губи шепчуть щось хтиве…Мене захопила
Ця велична вже зрілої жінки краса!..
Уже поряд… Цілунок…Притислась всім тілом…
Кров у скронях бунтує… -Та ні,- ще не час,-
Перейми, мій соколику, ніжну науку,-
Раз так сталося,- в душу мені ти проник...
Починаймо від вух,- пошепчи мені ніжно
Запальне щось… Шепчу… Жилка б’ється, живе,-
Як її обійти!.. А ці перса підняті,
Ще не бачені в хіті!.. Ці руки жаркі!..
Язичок, що з моїм подружився і мліє,-
Там сніжить, а тут кров шаленіє й кипить!..
Обціловано все… Руки вчаться,- легенько
Прокладають доріжку,- вона ж їх веде…
Серце котиться вниз,- а чи щось ще не знане…
Вміло стримує… Рано… Цілуй же… Милуй…
Потім ще щось було,- описати несила…
Та й не треба цього,- що було, те було…
Хай мені лиш зостанеться прихисток раю,-
Ця дорога...Камін...Стукіт наших сердець...
Хуртовина гуля… Хуртовина…
Третій день...
Гарна лірика, Яноше 
