СОВІСТЬ
Ми іноді зненацька і не знаємо самі,
Що заважає затишку, душевному спокою…
Здавалось, і ніщо не перейшло межі,
Але журба чомусь прийшла сама собою.
Чи не тому, що подруга надійна в нас.
Вона розслабитись нам не дає ніколи.
Не вгомониться, для байдужості не час –
То людська совість, у житті найперша школа!
Дарунок найцінніший від Творця,
Її ніяким способом не купиш.
Часом приспиш, та праця марна ця –
Пробудиться і все з лихвою надолужить.
Хто загубив її, той втратив майбуття,
Пройти дорогою життя надіявся наосліп….
Ми – діти Бога, Він бо обіцяв:
Мир вічний тільки тим, хто має скромність.
Мені сподобалося! Совість мірило порядності...Якби совість у кожного була, то вже б давно закінчилась війна, і бідності такої б не було,і не тікали б люди за кордон...
