Як жорновами, день вчорашній,
змолов життя секундами в муку.
Те саме зробить день прийдешній,
сховавшись в планетарному витку.
І так всі дні, неначе тіні:
щезають, не лишаючи слідів.
Зливаючись у мерехтінні,
в листки відірваних календарів.
Лиш мить одна листку додолу,
упавши, канути в пітьму років.
Лиш мить, прожити нам з тобою,
від крику першого, до вічних снів.
Мука - не так вже й погано (бублики на нитку пам"яті нанизувати можна - 0000000000000...лише "Я"(1) у правильному місці поставити: 100000000000000000.......000000 - щоб почуватись мультимільйонером!)
Повторююсь, певне, всоте, та мені ця пісня дуже подобаєтться https://www.youtube.com/watch?v=kFFYdI-v1Ps
Насправді це пісня-інструкція. Навіть в самі скрутні моменти життя, якщо людина не думає, що з нею буде потім і проживає лише мить реального часу, то зазвичай така людина виживає за будь-яких умов
)
