МАЙДАН-КОБЗАРЕ, РОЗСТРІЛЯНИЙ ПІДСТУПНО!
Майдан- кобзаре, молодий…Розстріляний підступно.
Мов на хресті розп’ятий, у воленьки мольбах…
Чи сняться твої вої, Тим панам пихатим
Що йдуть до влади По крові, кістках?
Як спиться їм вночі, Як вдень живеться?
Коли отам, в могилі «Ангели святі»…
Коли матуся, сина не діждеться,
Живе в хатині, В холоді, біді..
За що боровся? За отії пики?
Продажу рідної, батьківської землі?
Чи за реформи, рабські, безликі?
Народ злиденний, ярмлений в багні…?
То за оце ота дитина пала?
Розстріляна вогнем як птаха на злету,
А скільки ж мати йому та й казок читала,
О мати, мати… бачу я тебе немов святу..Марію
Ти хорониш сина..і все мовчиш.. все терпиш..
Ти свята!
Але.. коли ж візьмеш та й тії вила?
Та що це я? літа.. літа..Літа..
Немає сил..
А ви тут..
Панувати вже прийшли навіки ...!?
ТА... чуєте: вже здалека Сова кричить!
ОН, бачите-
ворушуться могили..
Хто вас від них зуміє захистить?(А. Букреєва)
