Запитаю про тебе в дощу : «Розкажи, де вона?».
Дощ від мене втече і приляже спочити у травах.
Там, в сюжетах трави, заколисує сни тишина,
Там дрімає її молода неполохана слава.
Запитаю про тебе в сріблястої стрічки Дніпра.
А вона заховається в плавнях , шукаючи броду…
Споночіє. На Місяці з`явиться казка стара:
Із коромислом юнка простує по місячну воду.
Я до неї звернусь : «Мила дівчино, відповідь дай,
де кохання моє, де любов моя, ширша за море?»
а вона відповість : «У дощу, у Дніпра запитай».
І з відра жартома наді мною розхлюпає зорі…
Прекрасний вірш! Сподобалось! 
Дякую 
