Слово. Слово, що вселяє віру і надію. Як прагне
почути його душа. Воно легко проникає у твою душу, там
лишається і ти уже ним живеш. І уже не сам, а зі словом
отим. Людоньки, по правді живім, правді Божій, щоб з ним
по життю йти і віри у завтрашній день не втрачати.
І вдихаєш те Слово як чисте повітря, смакуєш як
окраєць духмяного, запашного хліба, вгамовуєш спрагу,
немов джерельною прохолодною водицею. А воно ще й
гріє, зігріває і так добре на душі буває з ним.
І хай святиться на наших вустах слово віри і надії,
слово, яке зароджується у наших серцях. Воно живе і жи-
тиме повік, навіть коли минеться, людино, твій земний вік.
Це твоє слово.
