Лютневі дні такі морозні,
Що застудився ніжний сніг.
Скупі слова на півдорозі
Думками падають до ніг.
А в душу прилітають мрії,
Немов синички до вікна,
Долаючи межу безвіри,
Яку вже випито сповна.
На Стрітення Господнє вперше
Зима стрічатиме весну.
Побільшає у сонця звершень:
Серця будитиме від сну.
Оце лютий і показав свій справжній норов. Але дійсно весна вже на порозі. Побільшає у сонця звершень: серця будитиме від сну. Хай весна завжди буяє у наших серцях, Любо!
Дякую, Світланочко, за коментар. Від нього повіяло таким теплом, що душа моя зраділа і зігрілась, наче весною. А в нас теж сніг розтанув, бо вчора йшов дощ. Отака не передбачувана погода.Але головне, щоб ми жили з надією на краще.
Щиро дякую, пане Олексо. А все ж приємно, що як лютий не лютує, а й він безсилий проти людської турботи і тепла. Тож у душу і прилітають мрії про всеперемагаючу весну. Тим паче, що сонечко з кожним днем буде щедрішим і ласкавішим до кожного з нас. А це- життя!