Ти не втратиш мене – хай і небо падає долу,
І кричить із безумства ніч в попелищах неправд минулих.
Ти не втратиш мене – я ніколи цього не дозволю,
Навіть з позасвітів, чи з-між зір, назавжди поснулих.
Хай вмирає надія, хай пітьма панує присно,
Чи омана, чи біль – доведеться і їх пізнати ж!
Хай впадуть всі обіти, слова і сніги – дивись-но –
Хай розсиплеться світ – все одно ти мене не втратиш.
І нехай ти відкинеш, зречешся без милосердя,
І нехай ти байдуже мене віддаси на страту –
Я піду, до грудей пригорнувши шматочок серця,
У поля світанкові із крил твоїх пір’я збирати.
Ні в пустелі брехні, ні в проваллях зневіри й образи,
Серед повеней, мук, самоти, землетрусів і градів
Ти не втратиш мене – навіть як не згадаєш ні разу,
Я ніколи не зраджу тебе, так, як ти мене зрадив.
2-3.2.2018
