|
Учительська доля нелегка,
Відповідальна за дитячі душі,
Ростити їх, плекати, научати,
А потім у вир життя пускати.
Як це прекрасно і тривожно:
Ми сієм зерна в майбуття,
З ним им ростем, живемо,
Проходить так усе життя.
Серця свої ми віддаємо дітям,
Вкладаєм в них частиночку себе,
Навчаємо їх в світі жити,
Життя і світ оцей любити.
Не можна дати те, чого нема,
Тож маємо бути ми багаті
І серцем, розумом, душею,
Любов'ю до дітей вогнем палати.
Любити мусимо ми їх
Батьківською любов'ю,
Аби не ранити когось,
Не покалічить долю...
Вчитель не має права ненавидіть
Діти для батьків - найбільший скарб,
І в наші руки вони діток віддають,
Тож будь їм щиро рад.
Учителю, ти шлях у майбуття,
Яка почесна місія твоя.
Тож будь відповідальним,
Віддай все краще їм сповна.
Нехай вже сива твоя голова,
Ти все ще сієш вічне, мудре,
Твоя душа вже зовсім молода,
Нехай все буде в тебе добре.
Твій розум в дітях проростає
Його передають майбутнім поколінням,
Вогонь життя ніколи не згасає,
Вони уже несуть його онукам.
Учитель - це воїн світла,
Який воює за долю людей,
Показує дорогу в темряві,
Неначе Прометей.
16.05.2016 року.́
ID:
774643
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 02.02.2018 00:43:03
© дата внесення змiн: 02.02.2018 00:44:01
автор: Марія Романюк.
Вкажіть причину вашої скарги
|
