У мить одну, красо́ти всього світу міг я споглядати
У мить одну немов найвишуканіших страв я смак відчув
Можливість дарувала ти, немов в гора́х найвищих побувати
Перехопило подих, бо любові вітер ще сильніше полум`я роздув
О квітко! Яка ж ти бажана і яка пекуча
В тобі невидиме любові і натхнення джерело
Думки про тебе — вже піднесення несуть, їх аромат пахучий
Який би бідний світ весь був, якби тебе́ у ньому не було!