У чистій прибраній світлиці
Дає ганьбу своїй невістці
Свекруха й виливає злість.
Ледащицею обзиває,
Не замовкає, докоряє,
Чіпляється і до дрібниць.
Невісточка мовчить терпляче,
А інколи навіть заплаче -
Не шкода, бо не рідна, ще чужа.
Так хочеться сказати: "Досить!
Душа спокою й миру просить.
Не ріжте серце без ножа!
Колись і Ви були невістка,
Теж називали "в горлі кістка",
Терпіли все, що зараз я.
Вашого сина покохала,
Вас матір'ю повеличала,
Тому ми вже одна сім'я".
... Сидить бабуся біля печі,
Розказує казки малечі,
Усіх шкодує, обійма.
У чистій прибраній світлиці
Господарює молодиця,
Дітей й стареньку догляда.
Я завжди кажу, що молодятам потрібно жити окремо і не псувати нікому життя! Ні собі, ні мамі) На те вони й молоді, щоб вчитись! Хіба що трапиться мудра і розважлива свекруха! Та таке буває вкрай рідко, як каже статистика, майже ніколи)))
Гарно написано! Для багатьох, напевно болюча тема. Але де-яким свекрухам варто низько вклонитися за виховання сина(а дружині чоловіка), за розуміння, підтримку і чуйне серце.
О! Це мені знайоме ..
Від прочитаного серце холоне...
Більш нічого сказати на жаль...Не сипте сіль на рану,не розсіюйте печаль..
Зачепили... Успіхів Вам!!!