Десь там планети в просторі без меж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми їм світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
Ліна Костенко
А небеса не мають зовсім меж!
Там безкінечність скільки оком кинеш!
І хоч в думках, фантазіях та все ж,
Туди в зіркове таїнство полинеш!
Ну що вперед?! У мандри чарівні,
Усі готові?! Відлік починаю!
На старт! І відірвались від землі,
Свою уяву просто я вмикаю.
І бачу зоряний Чумацький шлях,
Планет великих і малих парад,
Ведмедиця блукає в небесах
Замість дощу яскравий зорепад.
Дивлюся вниз, як цяточка мала
Земля зеленим м`ячиком кружляє
Мабуть вже повертатися пора,
Справ безкінечних ланцюжок чекає.
А небеса не мають зовсім меж!
Там безкінечність скільки оком кинеш!
І хоч в думках, фантазіях та все ж,
Хоч раз в зіркове таїнство полинеш...