UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Протоієрей Роман: Комедіанти - люди не смішні… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лана Мащенко, 07.02.2018 - 17:36
Ви знаєте, читаю ваші вірші,Й сльозою омивається душа. І голос- вискочка стає тиихішим, І серце у роздум'ї завмира. Хотілося б поради в вас спитати, Як жити після близького утрати? І чим його душі допомогти? І як із розуму на світі не зійти? Протоієрей Роман відповів на коментар Лана Мащенко, 09.02.2018 - 16:23
Потрібно молитись за спочинок душі, ходити щонеділі в храм на літургії, служити панихиди, роздавати милостиню, кормити вбогих - тоді душа любимої людини буде ще ближчою, ніж при земному житті, і ви відчуватимете тиху сердечну радість в Бозі!Але найперш пам`ятайте, душі не зникають, вони вічно живі! У ваших силах допомогти їм поселитись в Раю! Лана Мащенко відповів на коментар Протоієрей Роман, 09.02.2018 - 21:04
Щиро дякую за пораду, я її ціную, та, мабуть, не дуже розумію, як і будь-яка звичайна людина. та хочу в ній знайти щось своє, пропустити через серце. Напевно, потрібен час, щоб зрозуміти, щоб знайти сили відкрито говорити про це і не боятися столикої смерті, і приходити до храму не зі страхом, а з благодаттю і любов'ю - без сліз і муки. Не вміємо до Храму ми ходити, та добре, що хоч хтось уміє вчити. Дякую. |
|
|
|||||||||||||||||||||||
Та ми й не бачимо себе зовні, лише якось на свій розсуд уявляємо...
