Що нас з тобою єднає,
Немов магнітом притягає?
Чому душа так душу відчуває?
Та це ж любов серця зближає.
А наше Різдво. Нас з тобою
Поєднало й воно.
Ота коляда і щедрівочка життя
У дусі об"єднали нас.
І голуб миру злітає з небес,
У Богоявлінні дух наш воскрес.
Воістину це Правди час,
Час рожденного Христа,
Час Любові -
Сили тобі у слові!
У рідній українській мові
Єднання приходить до нас.
Щиро люблю я, друзі, вас.
А незабаром і весна.
О! Як єднає вона
Закохані серця.
Закохані у рідну землю,
Рідний край ,
Ти зберігай свій рідний звичай!
І пісню любові свою заспівай.
Долине вона до небес -
Без тебе не можу я теж.
У тобі, Господи,моє життя,
Минуле, сьогодення, майбуття.
Ти - України син, а чи донька.
Тобі історія її близька.
Кожен із нас пише свою
Історію життя, любові, боротьби.
Ти за покликом серця іди!
Іди через зиму у весну.
Знайдеш своє щастя
Ти чесно.
А ще нас з тобою єднає
Думка одна.
Думка думку доганяє -
І серце її уже відчуває.
Тож у молитві, у думці
Єднаймо серця
Во ім"я Отця, і Сина,
І Святого Духа -
І прийде довгожданна злука.
Хай поталанить нам усім
Мир і єдність поселити
У свій дім, України дім,
Щодень благаєм Господа о тім!
